Це цікаво!

Архітектори відкрили «лик Києва» і хочуть змінити містобудівну політику столиці

Кілька столичних художників і архітекторів розгледіли в карті Києва подобу до людського обличчя. Свою знахідку вони прирівняли до чуда та загадки природи. 

Першим розгледів лик Києва архітектор Георгій КУРОВСЬКИЙ, екс-головний художник Києва, заступник головного архітектора. А підтвердили його здогад фотографії Києва, зроблені із супутника компанією «Візіком». 

Як розповів директор компанії Володимир КОЛІНЬКО, з «оригіналу» послідовно забрали «шари» забудови і рослинності, і вийшов «голий» рельєф нашого міста, що нагадує обличчя в профіль, повідомляє «Газета по-киевски».

Низини пофарбовані більш темним кольором, пагорби і височини - світлим. А в цілому все це дуже нагадує обриси людської голови.
Відкривачі «лику Києва» вважають , що не можна відкидати таке чудо, і необхідно в містобудівній політиці Києва враховувати особливості його «особи».

«Головним принципом містобудівної політики повинне стати збереження унікального ландшафту. Його треба підкреслювати, випинати. Він - головне, а будівлі - вторинні. Другим основним принципом повинна стати моральність. Моральність вище економічної доцільності, - говорить Володимир КОЛІНЬКО. - Ми звикли визначати доцільність з погляду економіки, політичної кон'юнктури, чиїхось амбіцій, а потрібно розглядати її в площині моральності. Це, до речі, інтуїтивно відчувають корінні кияни (…)».

Хто ти, незнайомець?

Дивіться! Лінію чола – тобто того місця, чим зазвичай людина думає, – утворює схил Дніпра в районі Печерська. І справді, саме в цьому районі традиційно засідала «мисляча» верхівка міста. Там розташований царський Маріїнський палац, будинки парламенту, уряду й апарата президента. Цікаво, що в центрі «чола», там, де традиційно малюють «третє око», – розташована Києво-Печерська Лавра. Ще дві святині Києва – Софійський і Михайлівський Золотоверхий собори – знаходяться прямо в «очниці». Розріз ока утворений Хрещатим яром, тобто Хрещатиком.

Гуляючи вузькими подільськими вуличками, ми, виявляється, пересуваємося носом Києва. Форма губ виліплена рельєфом Реп’яхова Яру. Тут же, у вустах, розміщена найдавніша Кирилівська церква.

Підборіддя «людини» виліплене заплавою древньої київської річки Сирець, потилиця (хвостик Будди? християнський символ риби?) – заплавою річки Віта. Вухо Києва – це не що інше, як Совське урочище, а скроня – Совські озера. Вилиця – Либідь. Причому, якщо вдивитися в це «обличчя», стане зрозуміло, що це далеко не виродок, а антропологічно правильне обличчя.

На кого схожий Київ? Автори ідеї описують «портрет» по-різному. Архітектор Куровський, наприклад, звертає увагу на правильної форми носа і видатне підборіддя «голови». Він називає це обличчя атлантоподібним. Такими зображували давньоєгипетських сфінксів. Володимир Колінько звертає увагу на око. «Я бачу цілеспрямований погляд, непростий», – говорить він.

Якщо накласти на рельєф Києва схему вулиць, стане зрозуміло, що вони не заважають сприйняттю обличчя, а навпаки, підкреслюють основні риси, формують їх. Адже недарма Георгій Куровський розглянув лик Києва на звичайній плоскій карті міста, задовго до створення «космічних» знімків.

Ще чекають своїх дослідників загадки збігу вулиць, історичних будинків, святих місць, джерел, вікових дерев з рисами Лику...